+38 (067) 658 18 66 м. Львів, вул. Залізнична 20
Наталія Кравець: "У злагоді з віком"
2011
Стаття Наталії Кравець

Людське життя, як ріка – кожна мить неповторна. Організм невпинно поновлюється.  Кожній тканині, органу властивий свій темп змін. Юнг порівнював шлях людини з прохожденням сонця по обрію. Так і зміни в організмі спочатку відбуваються шляхом росту, після того шляхом інволюції (старіння). Для кожного віку притаманний свій рівень фізичного, психічного, соціального, духовного розвитку.

В наш час заняття фізичними практиками — спортом, йоґою, фітнесом фактично не має вікових обмежень. Проте, розумно припустити, що анатомо-фізичні особливості організму відрізняються від віку. Чи необхідним є враховувати цей факт у підході до занять з початківцями?

Людське життя найчастіше поділяють на  4 періоди — дитинство, юність, зрілість, похилий вік (старість). Дитинство і юнацтво вивчає дитяча психологія, педіатрія, педагогіка. Саме цей розділ займає провідне місце у підручниках з вікової психології. Активно розвивається геронтологія, котра  досліджує аспекти похилого віку. Зрілий період найменш досліджуваний.  Беручи до уваги різні підходи вікового поділу, це приблизно відрізок від 20 до 55 років. Саме ця частина мандрівки по життю є об'єктом нашої уваги. Так званий, активний вік. Спробуймо дізнатися, які зміни відбуваються в організмі у цей період і яке фізичне навантаження не зашкодить тим, хто займається.

Ріст організму, формування органів завершується до 20-25 річного віку. Віковий інтервал між 20 до 35 років відрізняється відносною сталістю, високою злагодженістю роботи фізіологічних систем, максимальною можливістю до адаптатації організму. Період, як називають дослідники, оптимального функціонування оранізму людини. Фізичні навантаження можуть бути субмаксимальними. Фізична практика, спрямована на розвиток і підтримку адаптатаційного ресурсу.

Приблизно з 30-35 років в орнагізмі починають з'являтися перші ознакки старіння. Таким чином, знижується сила м'язів через зменщення середнього діаметра м'язових волокон. Пісял 40 років, людина яка не тренувалася, кожен рік втрачає біля 1% м'язової маси. Причиною є зменшення швидкості нервово-м'язової провідності, зменшення кількості активних капілярів, зміна співвідношення повільних та швидких волокон з переважанням повільних. На додачу до цього, діє універсальний закон доцільності — те, що не використовується  - атрофується. Важливо відмітити, що фізичні практики дозволяють відновити м'язову масу.

Щодо опорно-рухового апарату, то у віці 35-40 років, зі зміною гормонального рівня, з'являються  перші ознаки інволютивного розвитку — поступовне зниження маси кісток, стають крихкішими. Ущільнюються всі з'єднувально-тканинні структури — зв'язки, сухожилля, фасції, які стають менш гнучкими та суглоби стають малорухомими. Відсутність фізичних навантажень так як і надмірність  спричиняє передчасне старіння цих тканин. Однак, якщо правильно підібрати фізичні практики, то не все так сумно. М'язи та сухожилля здатні до вдновлення саме у процесі роботи. Проте, тут вже потрібен інший підхід, ніж до 35: плавне та поступове збільшення навантаження, з переважанням вправ та гнучкість, ретельний підбір силових навантажень.

Розвиток під впливом функціонального навантаження завершується до 30 років. В подальшому у стінках артерій розростається сполучна тканина, яка сприяє ущільненню стінок судин. Судини стають жорсткішими — ригідні, підвищується загальний опір судинної системи потоку крові, яке викидає серце. Відповідно навантаження на серецевий м'яз збільшуються. Організм задля компенсації, прагнучи допомогти серцю, зменшує об'єм цикруляції крові, збільшує венозне депо — вени розширюються, і крові в них знаходиться більше. Венозний тонус знижується черех відсутність тренувальних фізичних навантажень. М'язова стінка вен тоненька, а робота скелетних м'язів сприяє відтоку крові з вен. Усе разом в результаті призводить до зменшенню об'єму серця за хвилину — кількість крові, яка проходить через серце — покзаник ефективності кровотоку. Як наслідок формується ситуація, коли об'єм тіла — простору, який обслуговується — залишаєьбся незмінним (інколи навіть збільшується, за рахуное збільшення ваги, яка з'являється з віком), а об'єм циркуляції крові зменшується. Стає дієвим природній закон збереження життєвоважливих органів — відбувається переросподіл кровотоку зі збереженням мозкового і коронарного (серцевого) та зменшенням ниркового і печінкового. Цей факт неодмінно відображається на поступовому зниженні функцій цих органів.

Доречі, варто сказати декілька слів про вплив надмірного фізичного навантаження на серцево-судинну систему, яке неодмінно виникає, якщо не враховувати вікових особливостей. Фізична практика активізує метаболізм в тканинах (обмін речовин), задля забезпечення потрібного кислороду у клітинах, пришвидшується серцева діяльність. У разі співмірності навантаження ресурсу серцево-судинної системи, відбувається покращення роботи останньої — розвантажується перефирійне русло, стає кращим кровопостачання органів. При надмірному фізичному навантаженні подальше збільшення частоти серцевих скорочень погіршує коронарний кровотік. Тобто, серце при збільшеному навантаженні отримує менше живлення, аніж йому потрібно. Це може проявитися в відчутті дискомфорту чи болі в області передсердя.

Стан нервової системи сильно пов'язаний зі станом серцево-судинної. З погіршенням кровотоку, склеротизацією судин відзначається зменшення кількості дієвих нейронів. Стає помітним послаблення рефлексів, які регулюють роботу внутрішніх органів, відповідно потібно більше часу як для адаптатаційної реакції, так і для відновлення. Зниження функції нервової системи частіше виражається в загальмованості поведінки, погіршенням дрібної моторики. У вегетативеій системі стає помітним дисбаланс, частіше має перевагу симпатична система, яка виражається в схильності до підвишеного артеріального тиску, зниження перистальтики кишківника. Фізична практика, враховуючи дані нюанси, дозволяє активізувати функції центральної нервової системи та збалансувати вегетативну неврову систему. Неправильно підібрана практика пригнічує нервову систему, яка може виявитися у слабкості, сонливості, порушенні координації рухів.

Як бачимо, у віковому відрізку від 20 до 55, можемо виділити два періоди, які відрізняються за анатомо-физіологічними властивостями організму. Коректна побудова будь-якої практики, чи то йоґа, чи фітнес, полягає у відповідності до поточних функціональних можливостей людини. Таке правило знаходить свою реалізацію у віковій періодизації тих, хто займається йоґою. Йоґа — це шлях для розважливих людей, для неї не є прийнятними бездумність та фанатизм. (Сафронов А.Г. «Йога: физиология, психосоматика, биоэнергетика» — Х, 2010).  

Для вікової категорії 20-35 років заняття фізичними практиками має орієнтуватися на збільшенні та підтриманні адаптатаційного ресурсу, розвитку сили та витривалості. До прикладу, заняття силовою, динамічною йогою задля такої мети. Для вікової категорії 35-55 років побудова фізичної практики вимагає іншого підходу — більш плавного і поступового збільшення навантаження, задля тренування серцево-судинної системи, з перевагою вправ на гнучкість для підтримання м'язево-кісткової системи. Темп занять має враховувати необхідність відновлення нервової системи. Фізична практика без врахування вікових особливостей приведе до виснаження ресурсу організму, надмірній напрузі всіх систем і розвитку хворіб. Коректно підібране фізичне навантаження, яке враховує вікові зміни, дозволить підвищити функціональну активність організму, з переспективою продовження активного та здоровго життя.


Автор: Наталія Кравець, інструктор йоги, лікар-йогатерапевт
Джерело статті: yogatherapy.com.ua/v-soglasii-s-vozrastom
Бажаєте дізнатись більше та записатись на заняття?

Протипоказання до занять йогою