Воістину, санскрит — мова прикметників. У тому сенсі, що досить часто найцікавіша інформація міститься в барвистих епітетах і описах, які ми, виховані на канцеляриті та інфостилі, звикли перегортати. Вчора в цьому черговий раз переконався. Зацікавився маловідомим текстом про чакри — Чакра-каумуді (на європейські мови не перекладався (або я не знайшов)). Й ось, читаючи вступний, квітчастий рядок у розділі про маніпуру бачу наступне:

maṇipūra-sucakrantu vakṣye sarvārtha-siddhidam ।

yac-cintanāc cidānandaprāptir bhavati niścitam ॥1॥

Розповім про прекрасну маніпура чакру, що дає досягнення всіх цілей,

Від роздумів про яку, безсумнівно, здобувається [стан] чит-ананда.

Мене зацікавив епітет sarvārtha-siddhida, оскільки це дуже влучний вислів в одному слові суті маніпури — здатність досягати всіх цілей. Вразившись, я глянув у відповідний рядок про свадгіштхану. І тут мене чекало найсмачніше.

svādhiṣṭhānam atho vakṣye cakraṃ jñāna-pradaṃ nṛṇām ।

yasya smaraṇamātreṇa bheda-jñānaṃ vinaśyati ॥1॥

Зараз розповім про свадгіштхану, що дає знання людям.

Лише тільки пам’ятанням про яку, руйнується знання розділеності (bheda-jñānaṃ).

Перший рядок мене не здивував. Я багато разів висловлювався в лекціях і статтях про те, що саме розвиненість свадгіштхани дає людині гарну здатність до навчання. Але що таке bheda-jñānaṃ — дослівно знання про роздільність? І тут я згадав про коментар Бгаскари до Шива-сутри. Коментуючи 2 сутру

jñānaṃ bandhaḥ

Кайдани — це знання.

Бгаскара вводить категорію «знання про поділ/розділення»

ahaṃ mamedamiti yaj-jñānaṃ bheda-prathātmakam॥16॥

«Я», «Це моє» — таке знання має природу, відому як поділ/розділення.

До чого ж тут свадгіштхана. До того, що в стані сильних сексуальних переживань людина забуває про своє Я. Вона з’єднується контекстним переживанням з іншою людиною. Такий ось милий натяк епітетом.