+38 (098) 708 09 08 м. Львів, вул. Залізнична 20
5 розповсюджених помилок в уявленні про чакри
20 лютого 2019
Стаття

Концепцію чакр для європейського читача відкрив англійський дослідник і, ймовірно, практик Артур Авалон (англ. Arthur Avalon). Нещодавно правда з’явилася версія, що насправді це дві людини - сам сер Джон Вудрофф (англ. John Woodroffe)  і його індійський вчений друг, який і зробив усі роботи з перекладу текстів. Через відсутність доступу до англійських архівів я не можу її прокоментувати. Як би там не було, книжки «Зміїна сила» (англ. The Serpent Power) і «Намисто літер» (англ. The Garland of Letters) посіли значне місце в західній езотеричній культурі. Вони послугували першим поштовхом, а разом з тим і джерелом копіпасту для багатьох поколінь, які цікавилися східною мудрістю. Правда не всіх, а тільки тих, хто був здатен прочитати це не зовсім легке чтиво. 

Щойно потрапивши на Захід, концепцію чакр одразу піддали творчому переопрацюванню та переосмисленню. І, як це зазвичай буває, першими стали теософи, які претендували на володіння власним містичним досвідом і, разом з тим, непогано розумілися на санскрицьких текстах. Тому першою оригінальною книжкою, присвячену чакрам, можна вважати працю Ледбітера «Чакри» (Leadbeater, The Chakras). Інколи у співавторах вказують саму Олену Блаватську. Варто зазначити, що Лебітер був добре ознайомлений не лише з книжками Авалона, але й з оригінальними текстами, які порушували питання чакр: Шат-чакра-нірупана, Дх’яна-бінду-упанішада, Гхеранда-самгіта тощо. 

Схоже на те, що на той час він ще не був знайомий з натхівськими текстами (Горакша-шатака та інші), ранніми хатха-йогічними (Даттатрейя-йоґа-шастра), тантричними та буддійськими текстами, так само як і Санґаніта-шастрою. В будь-якому разі, він не посилається на них, ані на ідеї, які там містяться. Наприклад, чакральні моделі з відмінною від 7 кількістю чакр. Так само, як і інші назви чакр.

Ледбітер частково трансформув індійську модель чакр, наблизивши її до моделей, які були присутні у європейському езотеризмі та алхімії. Наприклад, він змістив одну з чакр з центральної вісі у бік селезінки.

Також важливо те, що Ледбітер, досліджуючи чакри, цілком свідомо спирався на свій власний містичний досвід, який полягав у здатності до бачення тонких енергій. 

Будучи достатньо коректним дослідником, він навіть навів порівняльну таблицю параметрів чакр з текстів та з власного бачення. Такої точності та скрупульозності зараз багатьом не вистачає. Погляд на чакри, викладений Ледбітером, знайшов розвиток у працях теософів, таких як  Аліса Бейлі (англ. Alice Ann Bailey), і антропософів. До того ж Штайнер (нім. Rudolf Steiner) ще дорозвинув цю модель і сформулював положення про чакру, як про певний астральний орган, який можна розвинути через вправи і який у початковій формі є у кожної людини. При цьому, виходячи з ефективності самих технік, Штайнер також у багато чому спирався на свій містичний досвід. Важливий внесок у розвиток розуміння чакральної моделі вніс Вільгельм Райх (нім. Wilhelm Reich), який  створив теорію м’язових поясів і відповідних до них затисків. 

Я не зустрічав виразних доказів, але жодної секунди не сумніваюся, що його модель не оригінальна, і сам Райх прекрасно знав чакральні моделі, і Авалона, і Штайнера. Аж занадто тісна у ті роки була інтелектуальна тусовка. Але його погляди містили і нові ідеї - можливість блокування (заригіднювання) чакри і зв’язок чакр з емоційною сферою. Зараз, коли нам доступні у кілька разів більше класичних текстів (і не тільки індійських), зрозуміло що ці ідеї вже були висловлені століття тому. Але за часів Райха ці тексти ще не були доступні і перевідкриття зазначених ідей, та ще й їхнє підтвердження значною клінічною практикою, було вкрай актуальним. А далі прийшли «темні роки» тотальної профанації цієї теми. У рамках руху Нью Ейдж і супутнього йому комерційного буму на «схід» та «езотерику», чакри стали змішуватися у свідомості обивателів з усілякою нісенітницею на кшталт «цілющих кристалів», «фото аури» і «співучих чаш». Тоді й народилися «найпопулярніші» помилкові уявлення з цього питання.

Перерахую їх.

1. Чакри пов’язані з кольорами веселки.

Здавалося б логічно: 7 чакр - 7 кольорів. Але! По-перше, 7 чакр - лише одна з моделей, у текстах є моделі з 5-ма, 9-ма і навіть з більшою кількістю чакр. І найголовніше - кольорів веселки НЕ 7. Відверто кажучи, спектр білого світла безперервний і його можна розділити на яку завгодно кількість частин. Ньютон - можливо з естетичних, а можливо і релігійних міркувань виділив 7 і це число прийняте в європейській культурі. Але по суті, як і кількість чакр, так і кількість кольорів - абсолютно довільна. Більше того, індійська культура ніколи не була зобов’язана узгоджуватися з дослідженнями Ньютона, а моделі чакр істотно старіші ніж сам Ньютон. Людина, яка придумала зв'язок чакр з веселкою, ймовірно була вкрай малоосвічена як у чакрах, так і в цілому керувалася тільки асоціативним рядом 7-7. До речі, ім’я цієї людини і книжка, де ця безглуздість була опублікована: Крістофер Гіллз ( англ. Christopher Hills) «Nuclear Evolution: The Rainbow Body» та інші книжки цього автора. Познайомившись з його роботами можу сказати таке: автор претендує на науковість, але дані з фізики та інших наук, які він наводить, відповідають рівню восьмикласника. А рівень «доказовості» наближається до рівня доказовості у фільмі «Секрет».

Є ще одне важливе міркування щодо концепції кольорів чакр. Щиро кажучи класичні описи чакр ніколи не містили одного кольору який би «відповідав» чакрі. Тим більше, взагалі не зрозуміло, що таке в цьому випадку «відповідати». Індійські трактати описують чакри як лотоси, у яких пелюстки одного кольору, а серцевина (графічний малюнок в ній) - іншого. Кольори виражено символічно і ці кольори не збігаються з кольорами веселки. Ідею «кольору чакри» придумав згаданий Ледбітер, який вважав цей колір кольором енергії чакри. Але будучи начитаним у текстах, він надавав кожній чакрі 2 кольори, що знімало зазначене вище протиріччя. До речі, його кольори теж не веселка, хоча тенденції до неї і намітилися.

Підсумовуючи: якщо хтось, хто намагається розмірковувати про йогу говорить про райдужні кольори чакр, я подумки ставлю жорсткий, остаточний і дуже неполіткоректний діагноз про його знання, і більше його думка про йогу для мене нічого не вартує. Дуже зручний критерій відсіювання…

2. Ще більш безглуздою ідеєю є зв’язок чакр з нотами.

Логіка така ж 7 чакр - 7 нот. Але! 7 нот - це продукт середньовічної Європи. Багато культур будували музику на інших основах, наприклад, пентатоніці. У Індійської культури хоч і був 7-нотний ряд (хоча я думаю він розвинувся не без впливу Європи), але ці ноти інші. Нижня «са» не еквівалентна «до», а залежить від інструменту. Тобто ці ноти не абсолютні, а відносні. Та ще й залежать від конкретної школи. Тому прив’язка чакр до європейських нот - повний абсурд. Хто це придумав - не знаю.

3. У дитини відкриті чакри. З віком вони закриваються.

Ця ідея божевільним чином поєднала в собі концепції «благородного дикуна» Руссо, психотравми Фрейда і чогось ще з чакральною моделлю. Вона також не витримує жодної критики. Розвиненість і відкритість чакр проявляється в сіддхах - досягненнях і можливостях. А їх у дитини ще немає. Вона і ходити ще не може сама до певного віку. Та й для самостійного виживання в соціумі потрібні роки підготовки. І це ще не містичні сіддхи, а лише нормальний людський рівень.

4. Музика для медитації (відкриття) чакр.

Звичайно музика впливає на стан. Гарна. Точніше, ми сприймаємо музику, яка впливає на стан, як хорошу. З очевидністю можна підібрати музику, яка підбадьорить ту чи іншу чакру. Наприклад, марш для маніпури, запальна латина для свадхіштхани або фуга Баха для верхніх чакр. Але коли «езотеричні» магазини пропонують однотипну інструменталку, яка очевидно просто нікому не потрібна через свою ординарність - це нісенітниця і обман. Жодна музика не дає такий ефект. Отже, відкриття чакр - це поява у людини нових напрацювань. У цьому музика не допоможе, тому музики, яка відкриває чакри» не існує. Як можна почистити чакри за допомогою пахощів, дзвіночків та іншої нісенітниці я теж не знаю. Як і те, що означає термін «почистити чакри». Втім знаю - в цьому теж немає жодного сенсу.

5. Чакри пов’язані з торсіонними (спінорними, мікролептонними тощо) полями.

Свого часу, тенденція до спроб синтезу містичних та наукових уявлень була одним з атрибутів езотерики, яка є ще в працях Агріппи Неттесгеймського (нім. Agrippa). І думаю коли-небудь, в далекому майбутньому, таке об’єднання відбудеться. Однак, сумно, коли деякі практики намагаються здійснити синтез містичного досвіду з псевдонауковими концепціями. Саме такою, від моменту свого створення, є «теорія» торсіонних полів, яка не вписана в наявні фізичні парадигми і не має жодного експериментального підтвердження. Це може бути пов’язано як з сумнівністю самого досвіду, так і з недостатньою освіченістю і навичками інтерпретатора, тобто фактично не розвиненістю Аджни. Але в будь-якому випадку такі «моделі», як і всі наведені вище - джерело помилок і глухих кутів у практиці для нових поколінь тих, хто займається, а також причина дискредитації езотерики у масовій свідомості.


Джерело: Стаття Андрія Сафронова на сайті Української федерації йоги, 5 привычных заблуждений о чакрах
Бажаєте дізнатись більше та записатись на заняття?

Протипоказання до занять йогою